Експорт України: Виклики та падіння у першому півріччі 2025

Український експорт зіткнувся зі значними викликами та падінням обсягів у першому півріччі 2025 року, що є тривожним сигналом для всієї економіки країни. Зокрема, виробники залізорудної сировини, які ще нещодавно були серед лідерів, випали з трійки найбільших експортерів. Обсяги експорту цього важливого для економіки товару скоротилися на 11,9% порівняно з аналогічним періодом минулого року, досягнувши лише 16,14 млн тонн. Це зниження вказує на системні проблеми, що стосуються не лише гірничодобувної галузі, а й впливають на загальну конкурентоспроможність українських виробників на міжнародних ринках.

Більше новин та аналітики читайте також на pravdoruv.live.

Аналітики та учасники ринку сходяться на думці, що основні причини такого падіння експорту лежать як у глобальних економічних тенденціях, так і у внутрішніх чинниках. Охолодження світової економіки, безперечно, зменшує попит на сировинні товари, що впливає на доходи від українського експорту. Однак, не менш критичними є і внутрішні проблеми, пов’язані з високими тарифами українських державних монополій, що значно збільшує собівартість вітчизняної продукції і робить її менш привабливою на зовнішніх ринках.

Ще півроку тому ситуація виглядала більш оптимістично. Завдяки відновленню навігації в портах, залізна руда лідирувала за обсягами експорту, демонструючи зростання на 89% до 33,6 млн тонн. За підсумками минулого року, гірники посідали третє місце за показником експортного виторгу, поступаючись лише постачальникам кукурудзи та пшениці. Проте вже у січні-червні цього року залізна руда не увійшла навіть до трійки найбільш експортованих товарів, що свідчить про стрімке погіршення ситуації в цій галузі.

Незважаючи на спад, внесок гірничо-збагачувальних комбінатів (ГЗК) у зміцнення платіжного балансу країни залишається значним: частка залізної руди у загальному обсязі вітчизняного товарного експорту становить 6,35%. Однак це не применшує гостроти проблем, які стоять перед українськими виробниками, що прагнуть зберегти свою конкурентоспроможність на глобальному ринку.

Серед внутрішніх чинників, які обмежують конкурентоспроможність вітчизняної продукції, гравці ринку та експерти в першу чергу називають аномальні витрати. Підприємства змушені нести суттєві додаткові витрати, спричинені воєнним часом. Це включає високі тарифи державних монополій, таких як Укрзалізниця, Укренерго, а також Оператора газотранспортної системи. Додатковим тягарем є вартість імпортної енергії у разі відключень, гострий кадровий дефіцит, обмеження у роботі та прямі збитки від обстрілів.

Додаткові труднощі для українських виробників створюють і державні ініціативи у сфері оподаткування. Так, несвоєчасне відшкодування державою податку на додану вартість (ПДВ) посилює проблеми підприємств із оборотним капіталом. Це може призвести до вимушеного скорочення виробництва, переведення значної частини працівників на скорочений робочий час або у відпустку, а також до зменшення закупівель товарів та послуг. Подібні проблеми впливають на інвестиційну активність, призупиняючи всі необов’язкові капітальні витрати, а також витрати на соціальну відповідальність та гуманітарну допомогу.

Окрім цього, нещодавнє рішення Верховної Ради щодо збільшення земельного податку для гірничодобувних підприємств у 2,6 рази ще більше ускладнює ситуацію. Це призведе до чергового зростання постійних витрат гірничо-металургійного комплексу і негативно позначиться на ослабленій стійкості галузі. В результаті, виробники, які через зростання собівартості стануть ще менш конкурентоспроможними на експортних ринках, будуть вимушені скорочувати виробництво та витрати.

Подібні виклики стосуються не лише гірничодобувної промисловості, а й інших ключових секторів економіки, зокрема агропромислового комплексу. Українські агрофірми, що спеціалізуються на вирощуванні та експорті таких культур, як пшениця, ячмінь, кукурудза, соняшник, ріпак, гречка, також стикаються з питаннями логістичних витрат, податкового тиску та залежності від державних монополій. Забезпечення стабільного та ефективного функціонування усіх експортно-орієнтованих галузей є запорукою економічного відновлення та зростання України. Держава, у свою чергу, отримає менше податків у державний та місцеві бюджети, якщо не будуть вирішені ці системні проблеми для українського експорту.