Експерти зазначили особливості обміну земельними ділянками – AgroNews

Право на земельну ділянку, гарантоване Конституцією України дозволяє громадянам розпоряджатися власністю на свій розсуд, використовувати, здавати в оренду, продавати, обмінювати на інше майно, пише agronews.ua.

Читай нас також у Viber та Telegram.

Не є винятком укладення договорів міни нерухомості, предметом якого є земельна ділянка. Варто також відзначити, що за умовами договору міни земельна ділянка може бути передана іншій особі за будь яке інше рухоме або не рухоме майно, що перебуває у власності іншої сторони договору.

Земельний кодекс України, не містить заборон щодо предмету на який можна здійснити обмін земельної ділянки. Так відповідно до ст. 131 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи України, а також територіальні громади та держава вправі набувати у власність земельні ділянки на підставі обміну, ренти, купівлі-продажу, дарування, успадкування, довічного утримання та інших цивільно-правових угод з урахуванням вимоги Цивільного та Земельного кодексів України.

Таким чином, власник земельної ділянки може обміняти її на будь що, про те є важливі складові такого обміну, про які поговоримо далі.

Загалом, специфіка обміну земельними ділянками, що перебувають у приватній власності носить у більшості випадків загальний цивільно-правовий характер, але з поміж інших варто зосередити увагу на ділянках сільськогосподарського призначення, таких як: для ведення особистого селянського господарства, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, а також для ведення фермерського господарства (останні зустрічаються рідше).

Відповідь на вищевказане питання нам дає частина 2 статті 37-1 Земельного кодексу України. Так, власникам та землекористувачам земель сільськогосподарського призначення надано право обмінюватись своїми земельними ділянками. Власники земельних ділянок усіх форм власності, розташованих у масиві земель сільськогосподарського призначення, можуть обмінюватися такими земельними ділянками. Тобто здійснити обмін можна лише земельними ділянками, розташованими в одному масиві. Але такі вимоги поширюються лише на земельні ділянки сільськогосподарськогопризначення.

Власники та орендарі сільськогосподарських земель, розташованих в одному масиві, на період дії договору оренди можуть обмінюватися своїми правами користування шляхом укладання між собою договорів оренди, суборенди. Такі договори діятимуть упродовж дії договору оренди. Право оренди зберігається при обміні до закінчення терміну договору оренди. Згода орендодавця (власника) землі на укладання договору оренди або суборенди при цьому не потрібна.

Обмін земельної ділянки державної або комунальної власності, розташованої в масиві, на іншу ділянку, розташовану в цьому ж масиві, здійснюється лише у разі однакової нормативної грошової оцінки цих ділянок або якщо різниця між їхніми оцінками становить не більше 10%. Отже, здійснити обмін нерівноцінними земельними ділянками не можливо, в протилежному випадку такий правочин буде визнано недійсним.

Варто відзначити, що такі обмеження є не випадковими, оскільки до внесення змін до чинного законодавства, передували випадки коли навмисно ділили земельні ділянки щоб у подальшому збільшити кількість одиниць обміну.

Права на земельну ділянку, яка стала предметом договору міни переходять до іншої сторони одразу після виконання сторонами умов договору, який підлягає обов’язковому нотаріальному посвідченню з подальшою реєстрацією відомостей в Державному реєстрі прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Після реєстрації права на земельну ділянку, яке набувається в результаті обміну, новий власник може повноцінно розпоряджатися набутим майном.