Криза Європейської Металургії: Виклики 2025 Року

Осінь 2025 року виявилася надзвичайно складною для європейської металургії, ознаменувавшись серією значних подій, що посилили відчуття глибокої кризи в галузі. Від Франції до Польщі металургійні підприємства оголошували про вимушені тимчасові зупинки, аварійні інциденти та тривалі простої. Ці фактори, поряд зі слабким попитом, різким зростанням енергетичних витрат та жорсткою конкуренцією з боку дешевого імпорту, створили безпрецедентний тиск на європейську сталеливарну промисловість. Така ситуація вимагає ретельного аналізу та пошуку нових стратегій для забезпечення стабільності та конкурентоспроможності сектору, що є критично важливим для економіки Європи.

Загальнонаціональні новини та аналітичні матеріали можна знайти на Pravdoruv.live та в інших інформаційних джерелах.

Однією з перших тривожних новин стало рішення ArcelorMittal Poland тимчасово призупинити роботу доменної печі № 3 у Домброві-Гурнічій. Керівництво компанії пояснило цей крок негативною комбінацією факторів: рекордними цінами на енергоносії, високими витратами на придбання вуглецевих квот та масовим напливом дешевого імпорту. За даними аналітиків, значна частина споживання сталі в Польщі, зокрема плоского прокату, вже покривається за рахунок імпорту, що створює величезний тиск на місцеве виробництво сталі.

У жовтні ситуацію ускладнила серія серйозних аварійних інцидентів, що мали значний вплив на європейську металургію. На французькому заводі ArcelorMittal Fos-sur-Mer масштабна пожежа пошкодила дві конвеєрні лінії, що призвело до зупинення доменної печі № 2 та сталеплавильного цеху. Хоча вдалося уникнути людських жертв, наслідки для виробничих потужностей виявилися суттєвими. Виробництво було припинено майже на два місяці, змусивши компанію перерозподіляти замовлення на інші європейські підприємства. Ці події підкреслюють вразливість великих індустріальних об’єктів перед непередбачуваними обставинами.

Аналогічні проблеми торкнулися Німеччини, де Thyssenkrupp Steel Europe призупинила функціонування доменної печі № 9 у Дуйсбурзі. Причинами стали слабкий попит та надлишок імпортованої продукції. Лише за кілька днів до цього на тому ж підприємстві сталася пожежа в новому прокатному цеху після вибуху в печі, що свідчить про системні виклики в металургійній галузі. В Італії Pittini Group зупинила виробництво на головному заводі Ferriere Nord через займання трансформатора, а Marcegaglia втратила частину виробництва холоднокатаного листового прокату після пожежі в Равенні. Ці інциденти неминуче вплинуть на пропозицію певних видів продукції, зокрема довгого прокату для будівництва та сталевих рулонів, що потенційно може вплинути на ціни на сталь.

Криза зачепила також підприємства, які перебували у стані реструктуризації заводів. Acciaierie d’Italia на початку вересня повідомила про аварійну зупинку єдиної домни в Таранто, хоча відновлення роботи агрегату планувалося в короткі терміни. У Румунії та Чехії колишні активи Liberty Steel проходять складну реструктуризацію, що супроводжується тривалими простоями. Liberty Galați шукає покупця через міжнародний аукціон, а Liberty Ostrava переходить у власність нового інвестора під історичною назвою Nová Huť, плануючи демонтаж застарілих домен та будівництво сучасної електропечі.

Сукупність цих подій вже відчутно впливає на цінову динаміку європейського ринку сталі. Обмеження імпорту через антидемпінгові заходи та зниження внутрішнього виробництва сталі призводять до поступового скорочення пропозиції. Особливо це помітно у сегменті холоднокатаного та гарячекатаного прокату, де низка трейдерів вже повідомляє про зростання премій до контрактних цін та труднощі з отриманням додаткових обсягів. Водночас, зменшення конкуренції з боку імпорту дає змогу великим виробникам стабілізувати ціни, незважаючи на відсутність позитивної динаміки з боку попиту. Ціни на сталь залишаються під впливом цих складних ринкових умов.

Окрім локальних інцидентів, проблеми торкнулися й тих підприємств, які вже тривалий час перебувають у кризовому становищі. В Угорщині Liberty Dunaújváros досі простоює у спробах реорганізації та переходу до нового власника. Охочих придбати активи не так багато; наприклад, словацький бізнесмен Йозеф Шівак не був допущений до аукціону через репутаційні ризики. У Люксембурзі влада розглядає можливість викупу заводу Liberty Dudelange, що простоює, для подальшої реструктуризації або перепрофілювання. В Італії триває складний процес пошуку інвестора для Acciaierie d’Italia (колишня ILVA) – уряд вже отримав понад десяток пропозицій. Тим часом у Румунії ArcelorMittal Hunedoara планує частковий рестарт прокатного виробництва після приблизно двомісячного зупинення, використовуючи заготовки з України.

Якщо врахувати проблемні підприємства Liberty Steel, то у Східній Європі простоює більш ніж 8 млн тонн сталеливарних потужностей, частину з яких, імовірно, не вдасться відновити. Така ситуація створює ризик довготривалої втрати промислового потенціалу регіону, який традиційно забезпечував значну частку європейського виробництва сталі. Без рішучих дій урядів та чіткої промислової політики ЄС ці підприємства можуть остаточно перейти з розряду тимчасово неактивних у ліквідовані. Це призведе до структурного дефіциту на ринку та зростання залежності Євросоюзу від імпорту металу, боротьба з яким щороку набирає обертів. Водночас, зростання кількості випадків пожеж та інших форс-мажорних обставин на підприємствах блоку лише посилює тиск у металургійній галузі.