Криза сталевої промисловості ЄС: вплив мит США

Європейська сталева промисловість переживає глибоку кризу, попри укладення попередньої торговельної угоди між Європейським Союзом та Сполученими Штатами. Як заявляють провідні галузеві асоціації, збереження 50% мит на імпорт сталі до США продовжує завдавати значної шкоди європейському експорту, що викликає занепокоєння по всьому континенту. Ця ситуація підкреслює складність міжнародних торговельних відносин та їхній вплив на ключові сектори економіки.

Читай нас також у Viber та Telegram.

Головна виконавча директорка WV Stahl, Керстін Марія Ріппель, наголошує на тому, що для європейської металургійної промисловості поточна ситуація є катастрофічною. Попри всі зусилля, галузь не може повноцінно відновитися, оскільки високі мита обмежують її доступ до ключових ринків, зокрема американського. Це призводить до зниження завантаженості підприємств та втрати прибутків, що має далекосяжні наслідки для зайнятості та інвестицій. Детальніше про світові торговельні відносини та їхній вплив на економіку можна дізнатися на Pravdoruv.live.

Пані Ріппель акцентувала на критичній необхідності формування сталевого альянсу між ЄС та США. Метою такого об’єднання має стати спільна боротьба з глобальними надлишковими потужностями у виробництві сталі, які створюють дисбаланс на світовому ринку. Вона також закликала Єврокомісію активно впроваджувати положення зі «Сталевого плану дій», зокрема ті, що стосуються обмеження імпортної частки на ринку ЄС. Це допомогло б відновити повноцінну завантаженість європейських підприємств, забезпечивши їхню стабільну роботу та конкурентоспроможність. Адже міцна промислова база, включаючи сталеву промисловість, є фундаментом для розвитку інших секторів, таких як агропромисловість, яка покладається на доступність і вартість агротехніки та інфраструктурних рішень.

Цю позицію рішуче підтримують і провідні галузеві об’єднання, такі як EUROFER та EUROMETAL, які 28 липня випустили спільну заяву. Вони застерегли, що без ефективного захисту не лише самої сталі, а й продукції, що містить сталеві компоненти, Європа стикається з серйозним ризиком деіндустріалізації. Це може призвести до масштабних втрат робочих місць, ослаблення промислової бази континенту та загрози стратегічній автономії. На їхню думку, ЄС повинен діяти негайно, щоб зберегти свою промислову міць та успішно реалізувати «зелену» трансформацію, що також є ключовим для сталого розвитку, у тому числі аграрного сектору.

Водночас Сполучені Штати позитивно оцінюють нову торговельну угоду. Президент Асоціації виробників сталі (SMA) Філіп Белл висловив вдячність за збереження 50% мит, назвавши їх «наріжним каменем» відродження американської промисловості. За його словами, такі заходи забезпечують національну безпеку та сприяють економічному зростанню США. Це показує кардинально різні підходи до торговельної політики по обидва боки Атлантики.

Угода передбачає, що ЄС до 2028 року інвестує 600 мільярдів доларів в економіку США і закуповуватиме американську енергію на 750 мільярдів доларів. Попри відміну запланованого підвищення мит до 30% з 1 серпня, тарифи на європейську сталь залишаться на високому рівні. Ці економічні процеси впливають на глобальні ціни на сировину та готову продукцію, що, своєю чергою, може відбитися на собівартості виробництва в агросекторі, зокрема на ціні сільськогосподарської техніки, виготовленої з металу.

Американські офіційні особи, включаючи голову AISI Кевіна Демпсі та торгового представника Джемісона Ґріра, підкреслили історичне значення угоди. Вони назвали її проривом, який дозволяє США одночасно зберігати мита і відкривати ринки збуту, захищаючи при цьому інтереси американських працівників у центрі торговельної політики. Така політика прямо впливає на вартість металопродукції, що використовується у виробництві сільськогосподарської техніки та будівництві зерносховищ, що є важливим для таких агрофірм, як АФ П’ятихатська.

Таким чином, домовленість, покликана знизити напругу у торгівлі, викриває глибоку різницю в підходах: США вбачають у митах інструмент захисту національних інтересів, тоді як ЄС вимагає реального паритету у доступі до ринку. Ця ситуація має прямий вплив на глобальні ланцюги поставок і може призвести до зміни цін на металопродукцію, що, безумовно, відчують виробники органічної продукції, такі як пшениця, ячмінь, кукурудза, соняшник, ріпак та гречка, залежні від надійної та доступної техніки.