Відновлення фермерства: Ветеран відроджує господарство на Миколаївщині

Василь Камашев, ветеран із села Шевченкове Миколаївської області, після двох з половиною років відданої служби у Збройних Силах України, повернувся до цивільного життя з твердим наміром відновити своє родинне фермерське господарство. Разом із дружиною Юлією, він долає наслідки руйнівних російських обстрілів, обробляє поля та виховує трьох дітей, що є справжнім символом післявоєнного відновлення та незламності українського агробізнесу.

Слідкуйте за новинами економіки та сільського господарства на Pravdoruv.live.

До початку повномасштабного вторгнення Василь та Юлія активно займалися сільськогосподарською діяльністю. Їхня власна справа, що охоплювала вирощування як зернових, так і овочевих культур, приносила не лише стабільний дохід, а й величезне задоволення. Проте, події 2022 року, коли російські війська вторглися на українські землі, змусили їх призупинити розвиток сімейного фермерського господарства.

«Ми займалися і зерновими, і овочами, але овочів було трошки більше. Це була наша спільна справа з хлопцями. А коли почалася повномасштабна війна, ми опинилися саме в тій зоні, де проходили основні бойові дії на нашій землі, на нашій території», — розповідає Василь, пригадуючи ті страшні часи.

У перші місяці повномасштабної агресії Василь вивіз свою родину в безпечне місце, але сам залишився в селі, аби допомагати односельцям, які опинилися в біді.

«Коли в наш будинок прилетів снаряд, він був зруйнований, техніка побита, а всі посіви згоріли. Охопив такий розпач, але тікати вже не хотілося. Дружину з дітьми я вивіз, а сам лишався до останнього в селі. Ми тут працювали, допомагали людям, евакуювали поранених військових та цивільних, гасили пожежі», — згадує чоловік про свою самовіддану працю.

Василь також розповідає, як під час першого штурму російські війська залишили свою бронетехніку на заправці в селі.

«Ми з другом Сашком вирішили її десь сховати, бо тут заправка, паливо в бочках, а поруч будинки. Раптом прилетить… Я швидко поїхав додому, зачепив трактор, трос, і ми зачепили танк за трактор і тягнемо. Сховали, все нормально, відтягнули її. Потім приїхали хлопці з 59-ї бригади і забрали», — ділиться спогадами Василь про цей відчайдушний вчинок.

Порадившись із дружиною, Василь прийняв важливе рішення — йти добровольцем до лав ЗСУ. Разом із товаришами він долучився до війська, спершу служив у морській піхоті, а згодом у Повітряних силах. Військовослужбовець виконував бойові завдання на найгарячіших ділянках фронту — Донецькому та Запорізькому напрямках.

«Я вирішив піти, і зі мною зібралися ще чотири побратими. Хлопці, з якими в нас тут був колектив «мопедних військ», які ганяли на мопедах і мотоциклах, гасили пожежі, бо машинами було небезпечно і великий розхід бензину. Ми з хлопцями зібрались і пішли у військкомат. Так ми й потрапили до Збройних сил», — розповів чоловік про початок своєї військової служби.

У ЗСУ Василь прослужив два з половиною роки. Після повернення з фронту йому було надзвичайно складно адаптуватися до повсякденного життя та відновлення фермерства.

«Взагалі нічого не хотілося робити — будинок був зруйнований, панувала повна апатія до всього. Але коли народилась донька, ніби якесь перезавантаження пішло. Саме сім’я, родина та народження дитини зробили свою добру справу. Я зрозумів, що годі, треба рухатися, треба щось робити», — згадує ветеран про переломний момент, який спонукав його до дії.

Саме тоді родина почала поступово відновлювати своє сільськогосподарське господарство, зосередившись на вирощуванні овочів та зернових, що є ключовим для забезпечення продовольчої безпеки.

«Я зараз займаюся вирощуванням овочевих культур, є також зернова група, зокрема соняшник, але більше уваги приділяю саме овочам. Бо зернові посіяв і раз підживив, покропив навесні – і все, а на овочах треба жити, щоденно працювати», — пояснює Василь свій вибір, підкреслюючи складність органічного вирощування.

Поки Василь зайнятий польовими роботами, його дружина Юлія дбає про саджанці капусти та інші культури. «Добрива їй намішаю і все, у нас така – сімейна справа, можна сказати, це справжнє сімейне фермерське господарство», — говорить чоловік.

«Коли чоловік працює в полі, то я поливаю нашу капусту. До цього в теплиці в нас був кавун та огірок. Там зараз уже пусто, бо все вивезли на поля, і там уже воно все росте», — розповідає Юлія про їхній розподіл обов’язків у цій важливій справі відновлення фермерства.

Юлія також має своє окреме господарство — вона вирощує хризантеми, що є її давнім захопленням.

«Ще до 2014 року, як я тільки почала займатися саме хризантемою, то ми з мамою і з чоловіком їхали в Крим на Бал хризантем. І, напевно, відтоді в мене з’явилася така любов до цих хризантем», — ділиться Юлія своєю історією.

«Спочатку один кущик купила, потім другий, потім третій і так більше, більше. Коли їх стало занадто багато, бо місця не вистачало в квітнику, почала висаджувати на городі».

У Василя і Юлії троє доньок, які також активно допомагають батькам у їхньому великому та важливому господарстві, навчаючись праці на землі та цінностям післявоєнного відновлення.

«На поле їздили, допомагали. На цибулі бур’яни рвали, такі задоволені були, кажуть: «Коли канікули, тату, гроші підемо заробляти, ти нам будеш платити гроші?» Я кажу: звичайно буду», — сміючись, розповів Василь про залучення дітей до роботи.

Окрім огірків, цибулі та капусти, на полі у Василя ростуть і кавуни. Чоловік жартує, що вони майже херсонські. «Ми тут майже на кордоні, то можемо казати, що прикордонні кавуни», — зазначає він.

Ветеран не планує зупинятися на досягнутому. Він прагне збільшити площу посівів та розширити асортимент овочевих культур, сприяючи розвитку органічного вирощування на Миколаївщині.

«Більше борщовий набір, щоб було людям де і що купувати, а не перевозити десь з-за кордону. Щоб було своє, справжнє, без міцних хімікатів», — підкреслює чоловік свою мету, яка повністю відповідає принципам сталого розвитку сільського господарства.

Василь та Юлія продовжують власноруч відбудовувати все, що забрала у них війна, демонструючи неймовірну силу духу та відданість своїй землі та справі, забезпечуючи важливий внесок у агробізнес України.