Чому український часник рідкість: виклики та перспективи виробництва

Український ринок сільськогосподарської продукції стикається з парадоксом: попри значний аграрний потенціал, вітчизняний український часник залишається рідкістю на прилавках, поступаючись імпортній продукції, переважно з Китаю. Ця ситуація не є наслідком несприятливих погодних умов, а свідчить про глибокі системні проблеми у вітчизняному агровиробництві. За оцінками експертів, ключовою перешкодою є критично мала кількість професійних виробників часнику.

Більше новин агросектору читайте на pravdoruv.live.

«Наразі ми запускаємо систему зберігання часнику, який збиратимуть приблизно на початку липня. Часник в Україні всі вирощують озимий. Однак українського часнику в Україні немає і не буде. І це зовсім не через погоду – в Україні критично мала кількість професійних «вирощувачів» часнику. Їх можна порахувати на пальцях однієї руки», – зазначає Андрій Марущак, комерційний директор «Ван Дайк Технікс‎‎‎‎», компанії, що спеціалізується на рішеннях для зберігання та переробки сільськогосподарської продукції.

Фахівець також підкреслює недостатню кількість потужностей для професійного зберігання часнику в Україні, що є значною проблемою для великих агропідприємств. Проте, на його думку, це не єдина перешкода. Основна проблема полягає у відсутності достатньої кількості якісного насіннєвого матеріалу. Попри наявність численних придатних сортів та бажання фермерів займатися вирощуванням часнику, відсутність належної насіннєвої бази обмежує можливості для масштабування виробництва.

Для цієї культури потрібна спеціалізована техніка, яка є дорогою та орієнтована виключно на неї. Це створює фінансові бар’єри, особливо для малих та середніх господарств. Важливо також враховувати різницю у врожайності: якщо картопля дає близько 40 тонн з гектара, то часнику – приблизно 7 тонн. Ця культура коштує дорожче за картоплю, але її врожайність значно нижча. Це робить аграрний бізнес, сфокусований на часнику, менш привабливим для великих інвесторів у порівнянні з іншими культурами, як-от пшениця, ячмінь, кукурудза, соняшник чи ріпак, що виробляє, наприклад, Агрофірма П’ятихатська.

Експерт наголошує, що вирощування часнику – це затратна справа, яка наразі більше підходить для невеликих фермерських господарств, які обробляють до 20 гектарів. Розширення площ до 100 гектарів часнику вважається «космічним масштабом» для сучасної України, що підкреслює нагальну потребу у розробці ефективних стратегій підтримки та розвитку цієї ніші в сільському господарстві. Без комплексного підходу до вирішення проблем з насіннєвим матеріалом, спеціалізованою технікою та інфраструктурою зберігання часнику, Україна продовжить імпортувати значні обсяги цього продукту, що негативно впливає на торговий баланс та внутрішній ринок часнику.