Договір підряду: Виклики та рішення для агрофірм

Всеукраїнський конгрес фермерів у партнерстві з міжнародною гуманітарною організацією Mercy Corps провів важливий вебінар для аграріїв, присвячений співпраці та кооперації у сільськогосподарському виробництві. Експерткою заходу виступила Ірина Зубрицька, менеджер з фінансового та бухгалтерського консалтингу, яка детально розкрила особливості оформлення та бухгалтерського обліку основних форм співпраці між господарствами. Ця інформація є надзвичайно цінною для агрофірм, як-от «Агрофірма П’ятихатська», що прагнуть оптимізувати свою діяльність та уникнути типових юридичних та податкових ризиків.

У сільському господарстві, враховуючи його сезонність та глибоку прив’язаність до землі, дуже часто виникає гостра необхідність у кооперації між різними господарствами та аграріями. Як зазначила експертка, історичний досвід України, зокрема виникнення перших кооперативів на Харківщині та Слобожанщині наприкінці XIX століття, яскраво демонструє, що українські господарства постійно шукають ефективні шляхи співпраці задля раціонального використання ресурсів та підвищення рентабельності. Такий підхід є ключовим для сучасних підприємств, що працюють з органічною продукцією, як пшениця, ячмінь, кукурудза, соняшник, ріпак та гречка.

Найпоширеніша форма співпраці – договір підряду

Ірина Зубрицька підкреслила, що найбільш поширеною та знайомою формою співпраці між аграріями залишається договір підряду на вирощування сільськогосподарської продукції. Цей вид договору укладається тоді, коли замовник не має власної техніки, достатньої кількості працівників або ж самостійна обробка землі є економічно недоцільною. Наприклад, для невеликого підприємства, як «Агрофірма П’ятихатська», купувати дорогий зернозбиральний комбайн, який більшу частину року простоюватиме, не має економічного сенсу.

«Всі ми знаємо, що, наприклад, купувати зернозбиральний комбайн невеличкому підприємству для того, щоб він цілий рік стояв і простоював, просто немає економічної доцільності», – пояснила експертка.

Саме тому договір підряду є оптимальним рішенням, особливо з огляду на сезонність робіт та велику територію України. Комбайни під час жнив можуть переміщатися з півдня на північ, послідовно обмолочуючи поля для різних замовників. Підрядником може бути як спеціалізована компанія, так і сусіднє аграрне підприємство, яке має вільну техніку через особливості сівозміни та може надати допомогу у збиранні, посіві або обробці ділянок. Експертка наголосила, що договір підряду в сільському господарстві не має суттєвих відмінностей від звичайного договору підряду на виконання робіт, поширеного, наприклад, у будівництві. Урожай, зібраний або посіяний підрядником, належить замовнику, а підрядник отримує лише оплату за виконані послуги.

Важливі моменти при складанні договору підряду

Ірина Зубрицька акцентувала на критичній важливості чіткого та детального прописування конкретних робіт та місця їх виконання у договорі підряду. Це є ключовим для запобігання подальших спорів між сторонами та уникнення питань від податкової служби щодо реальності господарських операцій. Якщо роботи докладно описані, то навіть з першого погляду очевидно, що договір є реальним, а не фіктивним. Ціна послуг може бути фіксованою (наприклад, за гектар обробленої площі) або містити умови, що залежать від погодних умов. Також доцільно передбачити компенсацію за доїзд техніки до певної ділянки, враховуючи значні витрати на пальне. Форма оплати може бути грошовою або частиною врожаю. У другому випадку це необхідно чітко прописати в договорі або у додатковій угоді, якщо грошова оплата стає неможливою.

Передача матеріалів: найбільша проблема

Найбільш проблемним моментом, за досвідом аудиторських та податкових перевірок, є належне документальне оформлення передачі матеріалів для виконання робіт. Цей аспект часто ігнорується, що призводить до серйозних проблем під час перевірок.

«Дуже часто це не документується і не звертають на це уваги. А потім податкова служба приходить на перевірку і запитує, яким чином передавались матеріали для цих робіт», – застерегла експертка.

Наприклад, якщо «Агрофірма П’ятихатська» наймає підрядника для посіву ділянки та надає йому власне насіння, підрядник зобов’язаний прийняти це насіння за актом або накладною відповідно до умов договору підряду. Після виконання робіт він повинен відзвітувати про використання насіння та повернути залишки. Лише на підставі такого звіту, а не лише акту виконаних робіт, можна коректно списати вартість насіння у собівартість сільськогосподарських робіт.

Акцизне пекло з пальним: нові виклики для агрофірм

Найбільше питання, що виникло в ході виконання договорів підряду, стосується акцизу та обліку паливно-мастильних матеріалів після суттєвих змін у законодавстві з 2016 року. Раніше передача пального підрядникам не викликала проблем, але тепер будь-яка така передача розглядається як реалізація і вимагає дотримання низки вимог: реєстрації в системі електронного адміністрування акцизних накладних, наявності акцизного складу, ліцензій тощо. Ігнорування цих вимог тягне за собою величезні штрафи, що підтверджується численною судовою практикою, як зазначають експерти pravdoruv.live. Через це були надані роз’яснення щодо умов, за яких передача пального від замовника до підрядника не вважатиметься реалізацією. Для цього потрібно виконати три умови, причому друга умова має додаткові підумови.

Перша умова: замовник не реалізує пальне іншим особам і не є платником акцизного податку.

Друга умова: заправка здійснюється в паливний бак техніки виключно для сільськогосподарських робіт на землях замовника за договором. Тому в договорі має бути чітко прописано місце виконання робіт, кадастрові номери земельних ділянок.

Третя умова є найскладнішою і найдорожчою для малого та середнього бізнесу: заправлення повинно відбуватися з транспортних засобів (бензовозів), а не зі стаціонарних джерел, і ці транспортні засоби повинні бути обладнані витратомірами вартістю від 100 тисяч гривень.

«Практичне виконання цих норм дуже часто утруднене, тому що це іноді просто неможливо – або бензовозу немає, або не кожен може собі дозволити витратомір поставити», – пояснила Ірина Зубрицька.

Шляхи виходу з акцизної пастки для агробізнесу

Якщо виконання вищезазначених умов є занадто складним або технічно неможливим, існують альтернативні варіанти дій для уникнення визнання заправлення техніки реалізацією пального.

По-перше, підприємства, такі як «Агрофірма П’ятихатська», можуть купувати смарт-картки або талони на пальне. За відсутності переходу права власності на пальне замовник не зобов’язаний реєструватися платником акцизного податку, якщо передає ці картки або талони по акту для заправлення техніки підрядника.

По-друге, можна передбачити компенсацію витрат на пальне у договорі. Підрядник надає детальні звіти, шляхові листи та розрахунки, а замовник, за погодженням, збільшує суму оплати за договором – частина йде на оплату послуг, а частина – на компенсацію витрат на пальне.

Третій варіант, який також варто розглянути, – це оренда техніки з екіпажами. Цей підхід дозволяє перекласти відповідальність за облік пального та дотримання акцизного законодавства на орендодавця, що значно спрощує ведення бухгалтерського обліку та знижує ризики для агрофірми. Використання цих стратегій допомагає агрофірмам ефективно управляти ризиками та оптимізувати свої операції у світлі складного законодавства.