Оновлені ціни на яйця в Україні: аналіз та перспективи
28.01.2026
ДАР оновив механізми подання заявок на державну підтримку
28.01.2026
Досліди на кукурудзі показали різницю оптимальних норм азоту у 30 кг між вологим та посушливим роками
‘;
// Insert the banner into the container
document.getElementById(containerId).innerHTML = html;
}
// Function to track ad view
function trackAdView(adId) {
var img = new Image();
img.src = ajaxUrl + ‘?action=aw_ads_track_view&ad_id=’ + adId + ‘&r=” + Math.random();
}
// Function to track ad click
window.trackAdClick = function(adId, event) {
// Prevent the default link behavior
if (event) {
event.preventDefault();
}
// Get the link URL from the clicked element
var linkUrl = event.currentTarget.href;
// Track the click
var img = new Image();
img.src = ajaxUrl + “?action=track_ad_click&ad_id=’ + adId + ‘&r=” + Math.random();
// Open the link in a new tab after a small delay
setTimeout(function() {
window.open(linkUrl, “_blank”);
}, 100);
// Return false to prevent the default link click
return false;
};
// Load the banner
loadBanner();
});
Новітні дослідження в агрономії виявили суттєві відмінності в оптимальних нормах азотного живлення для кукурудзи, залежно від погодних умов року. Зокрема, було встановлено, що різниця в потребі культури в азоті між вологими та посушливими роками може сягати 30 кг на гектар. Ці важливі висновки були представлені агроспеціалістами, які наголошують на необхідності адаптивного підходу до внесення добрив для максимізації урожайності кукурудзи та підвищення рентабельності виробництва.
Азот є одним з найважливіших макроелементів, що визначає ріст і розвиток кукурудзи, а отже, і її кінцеву урожайність. Однак його доступність для рослин значною мірою залежить від кількості опадів та вологості ґрунту. У посушливі роки, коли ґрунтова волога обмежена, засвоєння азоту рослинами ускладнюється, навіть якщо його достатньо в ґрунті. І навпаки, у вологі роки інтенсивне вимивання нітратних форм азоту може призводити до його дефіциту, вимагаючи збільшення норм внесення добрив.
Проведені досліди на кукурудзі, що тривали протягом кількох сезонів з різними погодними умовами, чітко продемонстрували цю залежність. У роки з достатньою кількістю опадів оптимальні норми азоту були вищими, що дозволяло досягти максимальної урожайності. Тоді як у посушливі періоди перевищення цих норм не давало додаткового приросту урожаю і навіть могло призводити до зайвих витрат та негативного впливу на довкілля. Різниця у 30 кг азоту на гектар – це значний показник, який потребує уваги агровиробників.
Для агрофірм, таких як АФ «П’ятихатська», що спеціалізуються на вирощуванні зернових культур, включаючи органічну кукурудзу (хоча це дослідження стосується звичайних добрив, принципи оптимізації актуальні для всіх), розуміння цих нюансів має критичне значення. Правильне планування внесення добрив, зокрема азоту, дозволяє не тільки підвищити врожайність кукурудзи, а й оптимізувати витрати на матеріали та забезпечити сталість виробництва. Враховуючи динамічні зміни клімату, адаптація систем живлення стає ключовим фактором успіху.
Експерти рекомендують агровиробникам приділяти більше уваги моніторингу погодних умов та стану ґрунту, використовувати сучасні методи діагностики, такі як аналіз рослин і ґрунту, для точного визначення потреб культури в азоті. Вчасне коригування норм внесення добрив відповідно до прогнозованих або фактичних опадів допоможе уникнути як дефіциту, так і надлишку елементів живлення. Це дозволить максимально ефективно використовувати добрива, зменшити фінансові ризики та мінімізувати екологічне навантаження.
Застосування цих наукових даних у практиці дозволить українським агропідприємствам, які вирощують кукурудзу, значно підвищити свою конкурентоспроможність. Адже оптимізація азотного живлення – це прямий шлях до збільшення урожайності кукурудзи та покращення її якості. Більше інформації про агрономічні інновації та новини аграрного сектору можна знайти на спеціалізованих порталах, наприклад, pravdoruv.live. Постійне вдосконалення агротехнологій з урахуванням наукових розробок є запорукою сталого розвитку сільського господарства України.
