як це вплине на український ринок сталі – AgroNews

Поточний рік активізував регіоналізацію глобальної торгівлі сталлю. Посилення захисних заходів на ключових ринках призводить до змін в глобальних торгових потоках та зміні руху імпорту. Цей чинник відбивається і на українському ринку металопродукції, зокрема, у сегменті довгого прокату. Значно ускладнить ситуацію для вітчизняних металургів і радикальний європейський CBAM, який буде остаточно впроваджений із січня 2026-го. Про це йдеться у новому дослідженні GMK Center.

Читай нас також у Viber та Telegram.

Захисні заходи та СВАМ

Цьогоріч захисні заходи ввели або посилили всі ключові ринки сталевої продукції: США, ЄС, Індія. Активно діють у цьому напрямку країни Південно-Східної Азії та Туреччина. Тож сталь рухається в бік ринків, що лишаються відкритими для імпорту.

Зокрема, Сполучені Штати із червня підвищили тарифи на імпорт сталі до 50%. ЄС цьогоріч посилила обмеження в рамках тарифних квот. Індія, за оцінками урядовців, у 2025-му може вполовину скоротити імпорт сталі завдяки своїм захисним заходам – у квітні країна запровадила тимчасове 12-відсоткове захисне мито на певну металопродукцію, наразі розглядається доцільність його збільшення до 25%.

Потенційно ці заходи призведуть до сумарного скорочення попиту на глобальному ринку на 14-18 млн т. На тлі зростаючого експорту з Китаю вони можуть спричинити деструктивні наслідки для ринків, що не мають відповідних торгівельних бар’єрів.

Окрім того, остаточне впровадження механізму транскордонного вуглецевого коригування (CBAM) у 2026 році витіснить з ринку ЄС сталь, виготовлену киснево-конвертерним способом. Конкурентну перевагу отримають електрометалургійні заводи, що мають вчетверо нижчі викиди. Особливо це стосується довгого прокату.

У Євросоюзі 85% потужностей із виробництва довгого прокату пов’язані з EAF, рівень їх використання складає близько 70%. Тож електрометалургійні виробники блоку мають змогу підвищити випуск цієї продукції на 3-4 млн т та замістити імпорт з киснево-конвертерної сталі.

У 2030 році СВАМ-платежі для довгого прокату, виготовленого за технологією «доменна піч-конвертер» можуть перевищити $200/т, що унеможливіть продовження його постачань з України та інших країн на європейський ринок.

Своєю чергою, запровадження аналогічних національних інструментів, зокрема, вже розглядають США, Канада, Велика Британія, Австралія, Норвегія. Тож кількість незахищених ринків буде зменшуватися, а тиск імпорту на них – зростати.

Вразливий ринок

Українська металургія є вразливою до зміни торгівельних потоків.  Під загрозою опиняється не тільки експорт довгого прокату з країни, але й продажі цієї продукції на внутрішньому ринку.

Традиційно частка імпорту у цьому сегменті не була високою. Зокрема, протягом 2023-2024 рр. вона складала 1,5-1,6%. За 5 місяців 2025-го частка імпорту в споживанні дорівнювала 3,2%. Проте чинні геополітичні ризики можуть спричинити подальше зростання закордонних постачань.  Деструктивний вплив проявиться не тільки у заміщенні обсягів місцевого виробництва, але й у тиску на ціну.  Закордонні виробники мають змогу запропонувати продукцію за нижчою вартістю, маючи певні «козирі».

Наразі щодо імпорту до України довгого прокату діють лише два антидемпінгових заходи – проти прутків з Білорусі і Молдови. Великі ж глобальні гравці, такі як Туреччина і Китай, не потрапляють під жодні обмеження. Водночас у січні-травні поточного року 99,8% арматури, імпортованої до країни, надійшло із Туреччини,  98,8% катанки – з КНР.

Нерівні умови

Конкурентні переваги Туреччини обумовлені співпрацею з РФ. Країна не підтримала санкцій, введених проти Росії за військову агресію проти України. Тож турецькі компанії не обмежили співпрацю з російськими постачальниками, зокрема, імпортують звідти квадратну заготовку (+ 33,3% р./р. за 5 місяців 2025-го). Водночас росіяни мають змогу надавати дисконти через репутаційні ризики для клієнтів та низьку собівартість  виробництва.  За оцінками GMK Center, різниця між російськими та середньоринковими цінами на цю продукцію складає як мінімум $40/т.

Турецькі виробники отримують переваги й від доступу до дешевих російських енергоресурсів, завдяки чому ціни на е/е та газ в цій країні значно нижчі, аніж в Україні.

Водночас неринкові практики Китаю підтримують рекордно високі обсяги експорту сталі з цієї країни. У 2024 році вони сягнули 110 млн т, за 5 місяців 2025-го – зросли на 9% р./р., до 48,47 млн т.

Надвиробництво сталі у Китаї  залишиться трендом на найближчі 3-5 років. Його скорочення є викликом для влади та потребує реструктуризації галузі зі зменшенням надлишкових потужностей. Проте за умов планової економіки ці процеси відбуваються неефективно. Тож місцеві виробники змушені нарощувати експорт, і в пошуках збуту за кордоном використовують агресивну цінову політику.

Частка Китаю на ринку ЄС є незначною. Але збільшуючи тиск на ринки сусідніх азійських країн, КНР опосередковано впливає на ціни в європейському регіоні.

Китайські виробники продовжують підтримувати високий рівень виробництва навіть в умовах коли близько половини заводів працюють у збиток, і мають можливість пропонувати найнижчі ціни користуючись з державної підтримки.

Українським виробникам складно конкурувати з імпортом, що виробляється в інших економічних та безпекових умовах. Вітчизняні потужності з виробництва катанки й арматури («АрселорМіттал Кривий Ріг», «Каметсталь») наразі завантажені лише на 55%.

Українські металурги на четвертий рік повномасштабного вторгнення стикаються з масштабними викликами – дорогою електроенергією та логістикою, жорсткою конкуренцією не тільки з азійськими виробниками, але і російською продукцією, нестачею персоналу, потребою у імпорті коксівного вугілля, торговими бар’єрами тощо.

Подальший приплив імпорту в Україну на тлі цих проблем несе ризики зупинки виробництва та реалізації інвестпроєктів.  Такі тенденції вже спостерігаються в ЄС, де протягом 2023-2025 років це призвело до простою або банкрутства ряду підприємств, затримки ініціатив з декарбонізації. Окрім того, питання конкурентоздатності української металургії буде залишатися на порядку денному і після завершення війни.