Яка ситуація у феросплавній галузі України за підсумками І півріччя 2025 року

Наразі підприємства працюють у збиток, і перспективи виходу на прибуток виглядають віддаленими. Українські феросплавні підприємства поступово нарощують випуск продукції, хоча видобувні потужності галузі поки що простоюють. Головними стримуючими факторами залишаються ризики роботи в безпосередній близькості до лінії фронту і висока вартість електроенергії.

Читай нас також у Viber та Telegram.

Поточні результати

Галузь відновила свою роботу в квітні-травні минулого року і намагається в міру можливостей нарощувати виробництво. За підсумками І півріччя поточного року феросплавні підприємства України збільшили випуск продукції до 151,2 тис. т. Зокрема, за січень-червень виробництво зросло таким чином:

• силікомарганець – до 69,7 тис. т;
• феромарганець – до 81,5 тис. т;

За поточної вартості електроенергії виробництво поки що є дуже збитковим – $300-500 на тонну продукції. За умови більшого завантаження виробничих потужностей або вищих цін на світовому ринку виробництво, можливо, було б «нульовим». Таким чином, перспективи виходу на прибуток виглядають досить віддаленими.

Попри складні умови, підприємства продовжують працювати з кількох причин: виконання підписаних контрактів, участь електропечей заводів у регулюванні роботи української енергосистеми, а також виконання соціальних функцій. Мало хто наважиться зупинити підприємство в прифронтовій зоні, що означало б звільнення людей і припинення сплати місцевих податків. Багато людей залишаються жити практично на лінії фронту тільки тому, що у них є робота і їм нікуди їхати.

Експорт продукції

Галузь почала поступово відновлювати експорт. За підсумками I півріччя експорт феросплавів зріс у 2,3 раза – до 54,8 тис. т проти 24,2 тис. т за аналогічний період 2024 року. Найбільші обсяги експорту були спрямовані до Польщі (28,4% поставок у грошовому вираженні), Алжир (25,8%) і Туреччину (23,2%). У фінансовому вираженні експорт продукції збільшився у 2,1 раза – до $61,1 млн.

Позитивно на експорті підприємств позначиться продовження для продукції металургії режиму пільгової торгівлі з ЄС. Крім того, українська експортна продукція не розглядається в рамках європейського розслідування щодо імпорту окремих видів феросплавів. Причиною цього розслідування стало неконтрольоване зростання імпорту феросплавів з Казахстану, а також потрапляння на європейський ринок російської продукції під виглядом турецької та індійської.

Енергетичне питання

Виробничі підприємства галузі оптимізують своє енергоспоживання і розвивають альтернативні джерела електроенергії. Наприклад, заводи намагаються використовувати «державну» електроенергію для роботи електропечей, а на інші потреби направляють електроенергію, що виробляється власною газовою генерацією. Також підприємства шукають шляхи зниження вартості електроенергії – встановлюють сонячні електростанції та використовують феросплавний газ.

У питанні зниження вартості електроенергії ми сподіваємося на зміни в державних програмах стимулювання економіки, в рамках яких будуть надані податкові пільги або преференції, наприклад, для прифронтових територій. У цьому контексті для нас важливі нижчі ціни на електроенергію або знижки залежно від обсягу споживання. Наші підприємства – це не тільки енергоємні виробництва, але й важлива ланка для регулювання рівня споживання в усій українській енергосистемі. Певною мірою Нікопольський завод феросплавів (НЗФ) знаходиться в «глухому куті» української енергосистеми. Однак переговори про пільгову ціну або інші форми підтримки для прифронтових територій поки що не дають результатів.

Ситуація з сировиною

Зараз феросплавні підприємства, швидше за все, працюють виключно на українській сировині. Минулого року заводи трохи імпортували руди (84,3 тис. т з Гани), але в І півріччі імпортних поставок вже не було.

Наразі Покровський і Марганецький ГЗК перебувають у простої і практично не ведуть видобуток, але збагачення на аглофабриках триває, оскільки досить великі запаси марганцевої руди були накопичені ще до війни.

Це дозволяє феросплавним підприємствам, які працюють з невеликим завантаженням, поступово переробляти ці запаси. Наскільки вистачить накопичених запасів залежить від завантаження заводів, якщо вони будуть працювати в існуючому режимі, то цього може вистачити на півроку-рік. Якби підприємства мали більш високе завантаження, запасів вже не вистачило б.

Певні позитиви все ж є. Для покриття поточних потреб виробництва МГОК поставить НЗФ марганцеву руду на суму 422 млн грн. На ПГОК на аглофабриці випустили 22,9 тис. т марганцевого концентрату.

Плани та сподівання

Головне завдання галузі зараз – протриматися. Завдяки роботі сонячних електростанцій у ясну погоду електроенергії поки що вистачає. До листопада ми точно плануємо виробляти продукцію. У разі будь-яких зрушень щодо припинення або повного припинення вогню підприємства зможуть дещо збільшити обсяг виробництва.

Можливо, в рамках євроінтеграції Україна отримає доступ до фондів ЄС для модернізації промислових виробництв як країна-кандидат на вступ. Ці кошти були б нам дуже корисні.

Марганцева руда входить до числа перших позицій списку критичних корисних копалин у ресурсній угоді між Україною та США. Крім того, ми дуже сподіваємося, що наші чиновники нарешті зрозуміють: власне виробництво феросплавів – це величезна перевага для розвитку вітчизняної металургії та виробництва низки видів оборонної продукції. В іншому випадку розвиток металургії і, наприклад, виробництво бронетехніки та машинобудівної продукції буде залежати від імпорту феросплавів. Це не тільки втрати від відтоку валюти з країни, але і питання швидкої доступності необхідного сортаменту феросплавів.

Перегляди: 31

Теги: виробництво, експорт, електроенергія, енергоефективність, Європейський союз, мет, модернізація, сировина, українські підприємства, феросплавна галузь