Земельний податок для юридичних осіб: спільна власність

Земельний податок для юридичних осіб: особливості обчислення при спільній власності на ділянку

Земельний податок є одним з ключових бюджетоформуючих платежів, особливо значущим для аграрного сектору та великих підприємств, як-от «Агрофірма П’ятихатська», що оперують значними земельними ресурсами. Юридичні особи відіграють важливу роль у його справному надходженні, і саме тому деталі обчислення цього податку заслуговують на особливу увагу. Часто виникають ситуації, коли земельна ділянка перебуває у спільній власності кількох суб’єктів господарювання, що вимагає чіткого розуміння податкових норм. Розгляньмо, як правильно обчислюється земельний податок у разі спільної (часткової) власності на земельну ділянку, забезпечуючи прозорість та дотримання законодавства для українських агропідприємств.

Читай нас також у Viber та Telegram.

Алгоритм обчислення та подання декларації

Відповідно до пункту 286.2 статті 286 Податкового кодексу України (ПКУ), юридичні особи, включаючи сільськогосподарські підприємства, самостійно обчислюють суму земельного податку. Це обчислення проводиться станом на 1 січня поточного року, а подання податкової декларації не має перевищувати 20 лютого. Важливою особливістю є те, що декларація охоплює податковий період усього року і містить розбивку річної суми за місяцями. Такий підхід значно спрощує звітність, звільняючи платника від необхідності щомісячного подання декларацій.

Необхідні документи для обчислення земельного податку

Якщо юридична особа вперше подає декларацію на певну земельну ділянку, до неї слід додати витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку землі. Надалі цей документ подається лише у разі затвердження нової нормативно-грошової оцінки землі. Цей крок є критично важливим для коректного визначення бази оподаткування. Щоб бути в курсі всіх новин та змін, завжди перевіряйте інформацію на надійних ресурсах, наприклад, на pravdoruv.live, де публікуються актуальні дані.

Підставами для обчислення земельного податку є дані, визначені у пункті 286.1 статті 286 ПКУ, а саме:

– Державний земельний кадастр, що містить вичерпну інформацію про всі земельні ділянки;

– реєстр речових прав на нерухоме майно, який підтверджує право власності;

– державні акти, сертифікати, а також рішення місцевої влади, що встановлюють права на землю;

– правовстановлюючі документи на ділянку, які підтверджують юридичну чистоту володіння;

– перелік територій бойових дій або тимчасової окупації, що впливає на застосування пільг або звільнень від податку.

Спільна власність: особливості нарахування податку

Відповідно до п.п. 2 п. 286.6 ст. 286 ПКУ, у випадку земельної ділянки, на якій розташована будівля, що перебуває у спільній власності, зокрема, кількох юридичних осіб, земельний податок нараховується кожному з таких осіб пропорційно належній частці. Це стосується і прибудинкової території, що є важливою деталізацією для правильного обчислення. Якщо будівля перебуває у спільній частковій власності, кожен співвласник несе податкове зобов’язання лише за свою частку. Законодавство чітко розмежовує ці поняття, що забезпечує справедливий розподіл податкового навантаження.

Згідно із п. «а» ст. 80 Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 року № 2768-III (далі – ЗКУ) суб’єктами права приватної власності на землю є, зокрема, юридичні особи. Це підкреслює їхню законну здатність володіти земельними ділянками.

Земельна ділянка може знаходитись у спільній власності з визначенням частки кожного з учасників спільної власності (спільна часткова власність) або без визначення часток учасників спільної власності (спільна сумісна власність) (частина перша ст. 86 ЗКУ). Ця відмінність має ключове значення для визначення порядку сплати земельного податку.

Таким чином, юридичні особи – співвласники земельної ділянки, яка перебуває у їх спільній частковій власності, самостійно обчислюють земельний податок пропорційно частці належній кожній з них. Це забезпечує точне дотримання податкового законодавства та уникнення можливих спорів. Агропідприємствам, які займаються вирощуванням пшениці, ячменю, кукурудзи, соняшника, ріпаку та гречки, вкрай важливо враховувати ці положення для ефективного управління своїми фінансами та податковими зобов’язаннями.