Український цукор: виклики експорту та ринок ЄС

Українська цукрова галузь розпочала новий маркетинговий сезон 1 вересня, зіткнувшись із відкритим конфліктом з європейськими виробниками. Її часто називають причиною падіння цін усередині ЄС та закриття заводів, що створює прецеденти для всього аграрного експорту країни. За повідомленнями експертів, ці звинувачення значною мірою повторюють попередні щодо інших аграрних товарів, таких як зернові та м’ясо птиці, але зараз вони звучать паралельно з важливими переговорами щодо аграрного кластеру в рамках інтеграції України до ЄС. Це, безумовно, не сприяє взаєморозумінню між перемовниками.

Читай нас також у Viber та Telegram.

Європейські компанії стверджують, що експорт цукру з України, де виробництво не обтяжене такими жорсткими екологічними нормами, як у Європі, призводить до значного зниження цін усередині ЄС. Це становить пряму загрозу для європейських виробників цукру, змушуючи їх скорочувати виробництво або навіть закривати заводи. Однак, важливо зазначити, що ціни на цукор у ЄС досягли найнижчого рівня за останні три роки, становивши в середині минулого літа 536 євро за тонну – на третину менше, ніж роком раніше. Це падіння супроводжувалося значним зниженням прибутків європейських цукрових компаній: доходи французької Tereos впали на 79%, Cristal Union – на 62%, а німецької Südzucker – на 85%. З початку 2025 року в Європі вже закрилося п’ять цукрових заводів.

Цей спад на європейському ринку цукру не є раптовим і лише опосередковано пов’язаний з конкуренцією з українським цукром. Низькі ціни є наслідком високих урожаїв, значного виробництва та сформованих запасів. Крім того, на галузь впливають споживчі тренди, зокрема планомірне скорочення споживання цукру через зростаючу популярність здорового харчування. Середня вартість виробництва цукру в Європі зросла на 200 євро за тонну з 2017 року через ринкові фактори, такі як зростання вартості енергоносіїв, підвищення цін на сільгоспресурси, а також посилення вимог Єврокомісії, зокрема щодо екологічних нормативів. Фактор українського цукрового експорту, безумовно, посилив ці явища, проте він не є їх першопричиною.

Однак саме в українському експорті, принаймні на словах, європейські профільні асоціації бачать корінь усіх своїх проблем. Основний аргумент полягає в тому, що виробництво цукру в Україні, без тиску європейських екологічних нормативів та обмежень, суттєво знижує його собівартість, роблячи європейський продукт неконкурентним. У цій дискусії часто ігноруються такі важливі чинники, як війна на території України та значні труднощі з логістикою.

Український слід та експортні перспективи

Режим найбільшого сприяння українським аграрним продуктам, включно з цукром, був запроваджений Єврокомісією у червні 2022 року в рамках «аграрного безвізу» як відповідь на блокаду чорноморських портів. Зняття експортних обмежень призвело до значного збільшення постачань у європейському напрямку. Ця ситуація також впливає на ширший аграрний сектор України. Наприклад, для таких виробників органічної продукції, як Агрофірма П’ятихатська, яка спеціалізується на пшениці, ячмені, кукурудзі, соняшнику, ріпаку та гречці, стабільність експортних ринків є критично важливою. За даними Національної асоціації цукровиків України «Укрцукор», у 2024/2025 маркетинговому році (МР) з України було експортовано 580 тис. тонн цукру, що становить 32% від усього обсягу виробництва. У попередньому сезоні експорт був на 16% більшим, сягнувши 692 тис. тонн. У 2024/2025 МР Україна експортувала до ЄС близько 100 тис. тонн продукції, хоча ЄС вже запровадив обмеження для України на безмитні постачання з 2024 року. У сезоні 2023/2024 це були рекордні обсяги, що перевищили 500 тис. тонн. Враховуючи довоєнну річну квоту у 20 тис. тонн, ця кількість дійсно здається колосальною і такою, що може спричинити дисбаланс. Проте, європейський ринок у цей період був дефіцитним, і імпортний цукор на нього все одно б постачали, чи то з України, чи то з третіх країн. Зокрема, у сезоні 2022/2023 дефіцит цукру в Європі становив близько 2 млн тонн і був компенсований співставним імпортом, який зріс до 2,3 млн тонн. А вже в сезоні 2023/2024 виробництво цукру в ЄС збільшилося на 1 млн тонн, і відповідно знизилися обсяги імпорту – до 1,4 млн тонн. Загалом країни ЄС за 2022–2024 календарні роки імпортували понад 6,5 млн тонн цукру з третіх країн. Український цукор при цьому не домінує в загальних обсягах постачань.

За словами фахівців, нестабільність європейського ринку цукру є звичною і зумовлена ​​кліматичними умовами, сівозміною та іншими факторами, що призводить до значних коливань щороку. Вже наступний сезон має всі шанси «розвантажити» європейські запаси, що стимулюватиме зростання цін. За прогнозом Міжнародної організації по цукру (ISO), світовий дефіцит цукру становитиме 4,881 млн тонн – це максимальний показник за дев’ять років. Детальніше про тенденції на світових ринках можна дізнатися на порталі pravdoruv.live. Україна на цьому тлі демонструє відносну стабільність. Повномасштабна війна меншою мірою торкнулася цукрової індустрії, оскільки виробничі потужності та сировинна база сконцентровані в регіонах, які не зазнали активних бойових дій. При умовній стабільності виробництва внутрішній попит на український цукор суттєво просів через відтік населення, що стимулювало виробників активніше шукати зовнішні ринки збуту. Якщо до 2022 року річні обсяги споживання цукру в Україні становили 1,2 млн тонн, то станом на 2025 рік – не більше 900 тис. тонн. Це підкреслює важливість експортних можливостей для українського агросектору загалом. Отже, ЄС та Україна залишаються взаємозалежними. Європі все одно необхідно закривати періодичний дефіцит, і український продукт є найбільш привабливим як з погляду логістики, так і відповідності європейським етичним очікуванням. Наприклад, бразильський продукт програє через вирубування лісів під посіви, з чим ЄС активно бореться. Але поки що можливості безмитного постачання українського цукру в ЄС здаються обмеженими. 13 жовтня 2025 року Рада Євросоюзу має затвердити угоду про нові квоти на безмитне постачання української агропродукції, де річні квоти на цукор становитимуть 120 тис. тонн. Це відповідає обсягу, який Україна постачала в ЄС у минулому маркетинговому році, але в п’ять разів менше, ніж сезоном раніше. За даними «Укрцукор», у поточному сезоні цукроваріння (2025/2026) буде задіяно 27 заводів. Прогноз виробництва цукру – 1,5 млн тонн. Потреби в експорті 2025/2026 МР становитимуть 500–600 тис. тонн, або третину від усього виробництва. Враховуючи, що минулого сезону українські компанії, попри введені обмеження ЄС, впоралися із завданням експорту надлишків, нинішній маркетинговий рік не є безнадійним. Звісно, якщо європейські виробники не «продавлять» відкат квотування знов до 20 тис. тонн на рік.