Вирощування ВРХ в Україні: прибутковість та ризики

Вирощування великої рогатої худоби (ВРХ) в Україні для подальшого забою стає все більш привабливим напрямком для агробізнесу. Відносно стабільні та високі ціни на яловичину в поточному році виступають потужним стимулом для фермерів, які шукають рентабельні сегменти в умовах мінливого аграрного ринку. Ця тенденція аналізується експертами ринку, що відзначають суттєвий інтерес до м’ясного тваринництва.

Читай нас також у Viber та Telegram.

Незважаючи на зростаючу вигоду у вирощуванні ВРХ на м’ясо, експерти попереджають про потенційне прискорення скорочення поголів’я ВРХ у найближчі роки, зокрема у 2025-2026 роках. Це є наслідком складних економічних умов, які впливають на українську молочну галузь. Ситуація на ринку може здатися непомітною на перший погляд, адже загальна кількість голів у промисловому секторі формально збережеться. Проте, як зазначають аналітики, посилиться значний дисбаланс: малі та середні агропідприємства, що займаються вирощуванням ВРХ, будуть змушені залишати ринок, тоді як великі гравці, навпаки, розширюватимуть свої потужності за рахунок менших конкурентів. Ця динаміка ринку, що впливає на всі сфери агробізнесу, відзначається на багатьох аналітичних ресурсах, зокрема на pravdoruv.live.

Основною причиною цих змін є несприятлива цінова кон’юнктура в молочній галузі. Вартість кормів для худоби наразі залишається високою, що створює значне навантаження на собівартість продукції, тоді як ціни на молоко не демонструють відповідного зростання. Цей дисбаланс суттєво знижує рентабельність молочного тваринництва і змушує фермерів шукати альтернативні джерела доходу або оптимізувати свої виробничі процеси.

Нестабільність на ринку молока та відносно високі ціни на м’ясо призводять до підвищення так званої «точки беззбитковості» для утримання конкретної корови. Вища точка беззбитковості означає зниження економічної ефективності господарства. У такій ситуації висока ціна на ВРХ живою вагою стимулює агропідприємства продавати більше корів. Це дозволяє отримати необхідні оборотні кошти для підтримки поточної діяльності або для інвестицій в інші, більш рентабельні напрямки вирощування ВРХ.

Ці тенденції підтверджує і досвід фермерів, наприклад, Олексія Бовдира з Полтавщини. Його молочна ферма утримує 3500 голів ВРХ, серед яких 1300 – дійні корови. Окрім виробництва сирого молока, господарство активно займається дорощуванням худоби, причому не лише молочних, а й м’ясних порід. Це свідчить про стратегічну диверсифікацію для підвищення економічної ефективності.

На фермі «Скіф» деякий час успішно утримували 70 голів м’ясної абердино-ангуської породи, відомої своєю преміальною мармуровою яловичиною. Хоча експеримент був зупинений з настанням зими, а тварини були продані на забій, це сталося не через нерентабельність. Причиною стала нестача місць для утримання всіх тварин на фермі, що підкреслює проблему інфраструктурних обмежень у тваринництві. Для таких агрофірм, як П’ятихатська, яка спеціалізується на органічній продукції, розуміння цих ринкових змін є ключовим для стратегічного планування та збереження стабільності в ширшому контексті аграрного сектору України.