ФДМУ оголосив аукціон із приватизації Мотордеталь-Конотоп
13.08.2025
В Україні прогнозують гарний врожай яблук – AgroNews
13.08.2025
Всеукраїнський конгрес фермерів, у співпраці з міжнародною гуманітарною організацією Mercy Corps, провів вебінар, присвячений важливій темі співпраці в аграрному виробництві. Експертом заходу виступила Ірина Зубрицька, менеджер з фінансового та бухгалтерського консалтингу. Вона детально розкрила особливості реєстрації та обліку основних форм співпраці між фермерськими господарствами, надавши цінні поради для агрофірм, зокрема для таких, як “Агрофірма П’ятихатська”, що займаються вирощуванням органічної пшениці, ячменю, кукурудзи, соняшнику, ріпаку та гречки.
В агробізнесі, зважаючи на сезонність робіт та специфіку прив’язки до землі, постійно виникає потреба в кооперації між господарствами. Як зауважила експерт, Україна має багату історію кооперативного руху, що зародився ще наприкінці XIX століття на Харківщині, на Слобожанщині. Українські фермери здавна керувалися принципом «гуртом і батька легше бити», тому господарства невпинно шукають різноманітні шляхи для співпраці задля ефективного використання ресурсів та оптимізації виробничих процесів.
Найпоширеніша форма – договір підряду в сільському господарстві
Ірина Зубрицька пояснила, що найбільш поширеною та звичною формою співпраці між аграріями є договір підряду на вирощування сільськогосподарської продукції. Такий договір укладається, коли замовник не має власної техніки, працівників або не може самостійно обробляти свою землю, або ж це просто економічно недоцільно. Підрядник може спеціалізуватися виключно на наданні таких послуг, або ж це може бути сусіднє агропідприємство, яке в поточному році, з огляду на сівозміну, не потребує цієї техніки і може допомогти сусідам зі збиранням, посівом або обробкою певних ділянок.
«Усі ми знаємо, що, наприклад, купувати зернозбиральний комбайн для невеликого підприємства, щоб він простоював цілий рік, не має жодної економічної доцільності», — пояснила експерт. Тому договори підряду використовують дуже часто, а з огляду на сезонність та велику територію України, коли починається жнива, ці комбайни рухаються з півдня на північ і поступово обмолочують поля для всіх замовників. Експерт наголосила, що від звичайного договору підряду немає особливих відмінностей — це такий самий договір виконання робіт, з яким кожен стикався у господарській діяльності, найчастіше в будівництві. Зібраний або посіяний урожай належить замовнику, а підрядник отримує оплату і не набуває прав на продукцію.
Важливі моменти при складанні договору
Ірина Зубрицька підкреслила важливість чіткого визначення конкретних робіт та місця їх виконання. Це допоможе уникнути суперечок між сторонами та питань від податкових органів щодо реальності господарських операцій. Якщо роботи деталізовані, то навіть на перший погляд зрозуміло, що це не сфабрикований договір, а реальна діяльність. Ціна може бути фіксованою, наприклад, за гектар певної роботи, або може містити умову залежності від погодних умов. Також можна передбачити компенсацію проїзду техніки до певної ділянки, оскільки паливо зараз дороге, іноді техніку доводиться транспортувати здалеку. Форма оплати може бути як грошовою, так і частиною врожаю. В останньому випадку це необхідно прописати в договорі або укласти додаткову угоду після того, як стане зрозуміло, що грошова оплата з якихось причин не може бути використана.
Найбільша проблема – передача матеріалів
Найбільш проблемним моментом з досвіду аудиторських та податкових перевірок є процес документального оформлення передачі матеріалів для виконання робіт. «Дуже часто це не документується і на це не звертається увага. А потім приходить податкова служба з перевіркою і запитує, як були передані матеріали для цієї роботи», — попередила експерт. Наприклад, якщо ви найняли підрядника для посіву ділянки і надали йому своє насіння, він повинен прийняти це насіння за актом, за накладною відповідно до договору підряду, а потім відзвітувати та повернути залишки. Лише на підставі цього звіту, а не просто акта виконаних робіт, можна списати це насіння на собівартість сільськогосподарських робіт.
Акцизне пекло з паливом
Найбільше питання, що виникає під час укладення договорів підряду, з’явилося після 2016 року, коли суттєво змінилися питання акцизного податку та обліку паливно-мастильних матеріалів. Раніше спокійно надавали підрядникам своє паливо і не переймалися, але після змін у Податковому кодексі ситуація кардинально змінилася. Будь-яка передача паливно-мастильних матеріалів почала вважатися їхнім продажем і вимагати цілої низки дотримання вимог: реєстрація в системі електронного адміністрування акцизних накладних, акцизний склад, ліцензії тощо. Це тягне за собою величезні штрафи, і як показує аналіз судової практики, це абсолютно реальна небезпека. Тому було видано роз’яснення, за яких умов передача палива від замовника до підрядника не вважатиметься продажем. Для цього мають бути дотримані три умови, причому друга умова має під-умови.
Перша умова: замовник не реалізує паливо іншим особам і не є платником акцизного податку.
Друга умова: заправка здійснюється в бак обладнання виключно для сільськогосподарських робіт на землях замовника за договором. Саме тому в договорі має бути чітко прописано, де саме виконуються роботи, на яких землях, з якими кадастровими номерами.
Третя умова є найскладнішою і найдорожчою для малого бізнесу: заправка має відбуватися з транспортних засобів, а не зі стаціонарних джерел чи колонок, а саме з паливовозів. І ці транспортні засоби мають бути обладнані витратомірами вартістю в середньому від 100 тисяч гривень.
«Практична реалізація цих норм дуже часто є складною, тому що іноді це просто неможливо — або немає паливовоза, або не кожен може собі дозволити встановити витратомір», — пояснила Ірина Зубрицька. Дотримання цих умов є критично важливим для уникнення проблем з податковими органами, особливо для органічних агрофірм, які прагнуть дотримання всіх норм.
Шляхи виходу з акцизної пастки
Якщо всі ці умови є занадто складними і технічно неможливими для виконання, існують варіанти дій, щоб уникнути визнання заправки техніки реалізацією палива.
🔹 По-перше, можна купувати смарт-картки або паливні талони. У разі відсутності переходу права власності на паливо, підприємство не зобов’язане реєструватися платником акцизного податку, якщо воно передає ці смарт-картки за актом для заправки техніки підрядника. Цей метод ефективно знімає ризики, пов’язані з паливним акцизом.
🔹 По-друге, можна передбачити в договорі компенсацію витрат. Підрядник надає звіти, подорожні листи, розрахунки, а замовник за домовленістю збільшує суму оплати за договором — частина йде на оплату послуги, частина на компенсацію витрат на паливо.
🔹 Третій варіант — оренда техніки з екіпажем, який експерт детальніше розібрала наприкінці вебінару.
Складна, але ефективна спільна діяльність
Як другу форму співпраці, Ірина Зубрицька назвала спільну діяльність, яка є складнішою в документальному оформленні, але дуже часто виникає питання, навіщо такий складний шлях організації договірної діяльності. «Це все пов’язано з тим, що, напевно, тільки в сільськогосподарському виробництві є найбільша особливість — земля. Як говорив Марк Твен: “Купуйте землю, її більше не виробляють”», — процитувала експерт. Існує прив’язка до місця вирощування, і дуже часто ці земельні ділянки належать державним установам, інститутам, неприбутковим організаціям, школам, ліцеям.
Коли є ділянка, але власник або користувач сам не має можливостей чи ресурсів її обробляти, земля простоює. Водночас певні умови обмежують власника земельної ділянки, і він не може або не хоче здавати цю ділянку в оренду. Тому аграрне підприємство об’єднує свої зусилля з іншою установою або установами, оскільки договір про спільну діяльність може мати декілька сторін. Ця форма співпраці дозволяє ефективно використовувати ресурси та ділянки, що є важливим для агрофірм, які прагнуть збільшити обсяги виробництва, наприклад, органічної кукурудзи чи соняшнику.
Особливості оформлення спільної діяльності
Договір про спільну діяльність давно передбачений Цивільним кодексом України і колись був дуже поширеним та популярним, але зараз менш популярний, оскільки досить складно вести облік такої діяльності, хоча насправді нічого неможливого чи складного немає, якщо розібратися. Спільна діяльність може передбачати як об’єднання вкладів, так і без об’єднання вкладів. Ця діяльність може здійснюватися у формі простого товариства або просто у формі договору про спільну діяльність. Договір має бути у письмовій формі, може бути нотаріально посвідчений, але це не є обов’язковим.
Вкладом можуть бути майно, кошти, професійні знання, навички, вміння, навіть ділова репутація. Необхідно оцінити та вказати вклад кожної сторони, оскільки розподіл прибутку та розподіл того, що отримано під час спільної діяльності, буде погоджуватися відповідно до вкладу. Іноді може бути навіть так, що незалежно від розміру вкладу, сторони погоджуються, що якщо хтось бере більш активну участь і витрачає більше ресурсів, його частка може бути оцінена вище, ніж сам вклад.
Застереження щодо оформлення
Експерт наголосила на важливості уникнення будь-яких двозначних формулювань, щоб договір про спільну діяльність не був перекваліфікований в якийсь інший договір, наприклад, надання послуг або оренди землі. Дуже часто з практики, якщо договір написаний некоректно, податковий орган намагається перекваліфікувати цей договір, щоб створити певні податкові зобов’язання. У жодному разі не можна включати в договір умову про обов’язкову плату за користування землею учаснику незалежно від того, отримані прибутки чи збитки. Це легко може бути перекваліфіковано в договір оренди з відповідними правовими та податковими наслідками.
Податкові нюанси спільної діяльності
Реєстрація договору про спільну діяльність у податковому органі є обов’язковою лише тоді, коли мова йде про ПДВ — коли очікується, що обіг по спільній діяльності буде перевищувати 1 мільйон гривень. У такому разі краще при укладанні договору заздалегідь зареєструвати договір як платника ПДВ, оскільки він отримає свій реєстраційний номер, окремий від номерів учасників. Якщо всі учасники є платниками ПДВ, то очевидно, що спільну діяльність вигідно реєструвати платником ПДВ, оскільки всі передачі від спільної діяльності учасникам є постачанням з точки зору Податкового кодексу.
Спільна діяльність окремо не сплачує податок на прибуток. Учасники отримують дохід від спільної діяльності та вливають цей дохід у свій фінансовий результат, якщо вони є платниками податку на прибуток. Якщо учасники спільної діяльності є платниками єдиного податку, це найбільш фіскальний варіант. Коли платник єдиного податку третьої групи стає оператором спільної діяльності, податкова служба вважає все отримане на рахунок спільної діяльності доходом оператора. Тому фахівці не радять платникам єдиного податку третьої групи ставати уповноваженими учасниками.
Оренда техніки з екіпажем – новий тренд
Як третю форму співпраці, Ірина Зубрицька назвала оренду техніки з екіпажем. Це досить новий варіант, який вперше був передбачений у 2014 році в Цивільному кодексі, але він досить поширений у сільськогосподарському виробництві, оскільки знімає акцизні ризики. У цьому випадку заправка не вважається акцизним продажем палива і не створює акцизних ризиків. Єдине, що треба розуміти, це те, що для того, щоб цей договір оренди не був перекваліфікований під час перевірки в договір підряду, має бути чітко прописано, що це договір оренди техніки з екіпажем.
«Коли один учасник має техніку, а другий має паливо, то доцільніше і менше акцизних ризиків буде не наймати того, хто має техніку, і надавати йому паливо, а навпаки — орендувати цю техніку разом з екіпажем і як орендар абсолютно легально заправляти цю техніку своїм паливом», — пояснила експерт. Екіпаж, який обслуговує техніку, залишається працівниками орендодавця, який несе повну відповідальність за роботу, нарахування зарплати, відпускних, лікарняних. Крім того, орендодавець повинен мати відповідний зареєстрований КВЕД — 7731 (оренда сільськогосподарських машин) або 0161 (оренда транспортних засобів з персоналом).
Якщо одна зі сторін договору є фізичною особою-підприємцем, договір має бути нотаріально посвідчений. Ремонт та технічне обслуговування узгоджуються сторонами, але зазвичай орендар виконує поточний ремонт та технічне обслуговування, а орендодавець — капітальний ремонт. При оренді техніки з екіпажем паливо завжди належить орендарю, і це їхнє власне використання. Але подорожні листи складаються та видаються орендодавцем за погодженням з орендарем.
Підсумовуючи розповідь про три форми співпраці, Ірина Зубрицька зазначила, що кожна має свої переваги та недоліки. Неможливо сказати, що одні кращі, інші гірші. Враховуючи особливості аграрного виробництва, необхідно брати до уваги певні нюанси податкових переваг та недоліків, юридичних переваг та недоліків, а також певні обмеження, що накладаються основним ресурсом — землею та правами власності та користування нею. Для агрофірм, як-от П’ятихатська, що спеціалізуються на вирощуванні органічних культур, правильний вибір форми співпраці є ключовим для сталого розвитку та ефективного управління ресурсами.
Захід відбувся в рамках Програми підтримки фермерів, що реалізується Всеукраїнським Конгресом Фермерів у партнерстві з Mercy Corps за фінансової підтримки Howard G. Buffett Foundation.
Перегляди: 5
