Українські фермери: Відродження прифронтової ферми на Донеччині

У прифронтовому Микільському, на Донеччині, родина Юлії Кульченко демонструє незламність духу, продовжуючи доглядати за десятьма коровами. Це вражаюча історія про те, як українські фермери, втративши все своє господарство у 2022 році через обстріли, змогли відновити поголів’я та знову зіткнутися з думками про евакуацію. Їхня боротьба є свідченням стійкості, з якою сільське господарство України протистоїть викликам війни.

Свої високоякісні молочні продукти, такі як свіже молоко, натуральні сири, сметану та йогурти власного виробництва, родина реалізує на ринку Слов’янська. Проте їхня повсякденна праця постійно перебуває під загрозою: над селом часто літають ворожі безпілотники, так звані «Шахеди», які лякають корів. Це призвело до трагічної втрати двох ненароджених телят. Фермерка Юлія зазначає, що якщо лінія фронту наблизиться ще більше, їм доведеться знову евакуюватися. Однак пошук нового місця для такого господарства та нових покупців для їхньої якісної продукції буде надзвичайно складним завданням.

Однією з одинадцяти телят у їхньому господарстві є Сільва — наймолодший член їхньої аграрної родини.

«У нас наймолодший мешканець — Сільва. Залишили її на молоко. Дуже гарна та від продуктивної корови. Маємо на неї дуже великі плани і сподіваємося на майбутнє, що ми ще залишимося. У нас ще 11 телят. Старші, звичайно, але це наймолодша. Зараз із телятами дуже важко — із народженням. У нас через те, що іноді гучно буває, абортують корови», — ділиться фермерка Юлія Кульченко про виклики, з якими стикаються українські фермери у прифронтових регіонах.

Окрім телят, родина утримує десятьох дійних корів та племінного бика. Кожна тварина в їхньому відновленому стаді має свою історію.

«У нас теличка, вона приїхала, вже вагітна, не тільна. Вона приїхала із Селидового, там були вже близько бойові дії, і ми її купували. Тож вона до нас приїхала. У нас усі приїхали. Мілку ми в Маяках купували», — розповідає Юлія, підкреслюючи, що ці тварини – це друге поголів’я, зібране після втрати попередньої череди у 2022 році. Тоді їхню прифронтову ферму було пошкоджено обстрілом, і родина була змушена евакуюватися на кілька місяців.

«Хвостовик від РСЗВ, вона прилетіла на початку вересня, вона була не одна, їх було 10 штук. Ми прокинулися вранці, і ми нарахували 10 таких штуковин. Сильний був обстріл, 40 хвилин накривали село, було дуже шумно і страшно. Це був 2022 рік, початок вересня. Насправді, то був останній обстріл. Я сподіваюся, взагалі він останній буде у нас», — згадує Юлія про той жахливий період.

В евакуації родина дуже сумувала за домом та своїм господарством. Через кілька місяців вони вирішили повернутися, незважаючи на ризики.

«Така депресія у нас, нічого немає. Корів втратили, ферма розбита. А так хочеться молока. Подзвонили друзям із сусіднього села, попросили у них молока баночку. Привозять нам 10 літрів бідон. Так я сметани глечикової зібрала, сиру наробила, моцарели теж наробила. Наїлися і вирішили, що нам замало, захотілося відновити все. І з цього ми почали купувати корів та відновлювати свою череду», — згадує фермерка Юлія Кульченко про початок відродження господарства.

Сьогодні разом з родиною Юлія доглядає нове стадо, виробляючи молоко, сметану, йогурти та кілька видів сирів, які користуються попитом на ринку Слов’янська. Щоб підтримувати довіру споживачів та демонструвати прозорість виробництва, Юлія активно веде соціальні мережі, показуючи, як вона доглядає тварин та готує свою натуральну молочну продукцію.

«Люди дивляться, як я роблю молочну продукцію, як ми її продаємо, як ми доглядаємо корів, як ми їх годуємо, щоб люди повністю розуміли, з чого вони їдять і що вони їдять. Здебільшого підтримують, хоч є й такі, які пишуть: «Це дорога молочна продукція». Але домашня продукція не коштуватиме дешево, бо вона натуральна», — пояснює Юлія. Вона також відзначає зростання цін на корми, що є серйозним викликом для сільського господарства України, особливо для прифронтових ферм.

«Корова зараз у нашій місцевості — це дуже важко. По-перше, тому що літо посушливе було, сіно у нас дороге. Кукурудзи цього року в нашій місцевості немає. Ячмінь, пшениця — теж тяжко з врожаєм. З кормами важкувато. Через це дорого молочна продукція виходить», — зазначає фермерка, підкреслюючи, що ці виклики відчуває весь агросектор. Про ситуацію в регіоні та загальні новини можна дізнатися на правдоруб.

Через постійні загрози від ворожих БПЛА родина знову розглядає можливість евакуації, що є вкрай складним рішенням для українських фермерів.

«Щоб їх вивезти повним складом, нікого не продавати, потрібна хоча б ферма 300 квадратів. Всі гарні ферми облаштовані, вони зайняті. Хіба це тільки розбита ферма. У розбиті ще треба вкласти фінанси, вкласти свої сили. Я цікавилася у Дніпрі, Полтаві, багато молока здають на бочку — 10 гривень літр. Це взагалі збитково», — каже фермерка, описуючи масштаби потенційних труднощів.

Тому найбільша мрія Юлії та її близьких, як і багатьох інших українців, що продовжують працювати на своїй землі, — це залишитися вдома і продовжувати розвивати своє віддане сільське господарство, забезпечуючи споживачів якісними та натуральними продуктами, що так цінуються в Україні.